В ці дні минає друга річниця оборони Чернігова. Середовище ветеранів війни – учасників оборони Чернігова – висловлює побажання вшанувати подвиг своїх товаришів, як полеглих, так і живих, перейменуванням декількох вулиць. Пропонуємо нові назви «вул. Оборонців Чернігова», «вул. Артилеристів», «вул. Піхотинців» і «вул. Прикордонників». Останні три назви стосуються воїнів окремих родів Сил оборони, які захищали місто, але ще не згадані в назвах вулиць. Що стосується назви «вул. Оборонців Чернігова», існує думка ветеранів, що її слід надати нинішній вулиці Доценко, назва якої підпадає під дію закону про деколонізацію. Це найкраща вулиця, яка залишилась з визначених для перейменувань, і вшановувати захисників треба, називаючи на їхню честь тільки найкращі вулиці. Біля неї знаходиться пам’ятний знак і Алея на честь захисників України, і на ній розташовані школи №12 і №31, де навчались українські воїни, які героїчно загинули під час бойових дій. Нагадуємо, що в місті є назви «вул. Танкістів», «вул. Льотчиків», «вул. Тероборони», «вул. Першої танкової бригади» і «вул. Національної гвардії». Наданням запропонованих назв ми заповнимо існуючі логічні прогалини і повністю закриємо це питання. Загалом, разом з цими новими назвами, будемо мати лише дещо більше десятка назв вулиць, пов’язаних з армією і війною, тому це не перевантажить міський простір військовою топонімікою. Вже найближчим часом нас чекає завершення процесу перейменувань вулиць з радянськими і російськими назвами. Закон про дерусифікацію і деколонізацію, принаймні, у цій частині, в Чернігові буде виконаний. Більшість містян сприйняли процес перейменувань як закономірний і невідворотній. І це дійсно так. Назви вул. Рокосовського і Гагаріна породжували ностальгію за молодістю, але вона закінчилась під російськими обстрілами і бомбардуваннями на початку 2022 р. Війна справа жорстока. Вона ділить світ на наших і чужих, на біле і чорне і не визнає десятків відтінків сірого кольору. Світовий досвід у таких випадках завжди однаковий. Під час Першої світової війни німецька династія британських королів (Саксен-Кобург-Готська) поміняла назву на Віндзорську, за назвою своєї резиденції. В Росії назву Петербург змінили на Петроград. А у Варшаві після 1918 р. поляки знищили всі символи російського панування, включно з найбільшим православним храмом, на кажучи вже про пам’ятники царям. Таких прикладів – сотні. А після завершення війни хочеться, щоб ми більше ніколи не потрапляли в епоху будь-яких інших перейменувань. Сергій Лепявко, директор «Сіверського інституту», учасник оборони Чернігова, ветеран війни